Форум села Сакуниха Сумської області: новини

http://kpu-nedr.at.u... alt='' height='180px' align='left' style='border-top-style: none; border-right-style: none; border-bottom-style: none; border-left-style: none; border-width: initial; border-color: initial; border-image: initial; margin-right: 6px; '>

На базі ДПТНЗ „Недригайлівського ВПУ” відбулась спартакіада серед сільських та селищних рад Недригайлівського району http://kpu-nedr.at.u... in_rurl='http://i.trkjmp.com/...=VUE6MzAzNTk6MTIxMDoyMDEzOjFiZDFkMzI5MDY4NzgwYzcwZWEzZWYwMTRhODAwZjg0OnotMTExMy0xMDMzODY6a3B1LW5lZHIuYXQudWE6MjY2NzQ6NmZiYmJmYzM2M2NkYmYyZTE5ZjdjNmYyMzI4MDllYjI' style='outline-style: none; outline-width: initial; outline-color: initial; font-weight: normal; color: rgb(184, 138, 66); '>2013року.

Участь в спартакіаді взяли 14 команд сільських та селищних рад району. Представники сільських та селищних рад району змагалися між собою у девяти видах спорту: змагання з волейболу в залік спартакіади серед сільських та селищних рад району було проведено 26.01.2013 року, де участь взяли 10 команд сільських та селищних рад району.

А ще був пляжний волейбол, настільний теніс, шахи, шашки, дартс, гирьовий спорт, армреслінг, стрільба з пневматичної гвинтівки.

Після виснажливих спортивних змагань суддівською колегією були підведені підсумки спартакіади.

Команди сільських та селищних рад району зайняли такі місця:

1 місце – Недригайлівська селищна рада;

2 місце – Засульська сільська рада;

3 місце – Червонослобідська сільська рада;

4 місце – Хоружівська сільська рада;

5 місце – Сакунихська сільська рада;

6 місце – Тернівська селищна рада;

7 місце – Курманівська сільська рада;

8 місце – Вільшанська сільська рада;

9 місце – Деркачівська сільська рада;

10 місце – Коровинська сільська рада;

11 місце – Маршалівська сільська рада;

12 місце – Зеленківська сільська рада;

13 місце – Іваницька сільська рада;

14 місце – Кулішівська сільська рада.

Переможці та призери спартакіади були нагороджені грамотами та сувенірами відділу освіти, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації.

Микола Сова Тема: Життя села

http://golnedr.at.ua... style='text-decoration: underline; color: rgb(134, 136, 130); '>ПРИЙОМ ГРОМАДЯН ЗАСТУПНИКОМ ГОЛОВИ РАЙОННОЇ РАДИ

Вівторок, 11 жовтня 2011 року

http://golnedr.at.ua... align='left'>

Сьогодні в селі Сакуниха провів прийом громадян з особистих питань заступник голови Недригайлівської районної ради Юрій Сердюк. Громадяни сільської ради поставили перед заступником голови ради ряд актуальних проблемних питань сьогодення. Людей насамперед цікавили питання щодо своєчасного підвозу балонів з скрапленим газом та можливості покращення послуг телефонного зв'язку тощо. Усі питання, які були порушені жителями територіальної громади,

Микола Сова Тема: Життя села

КОНКУРС ПРОВЕЛА КОЦУРІВ РОДИНА – УВІЧНЕНО ПАМ`ЯТЬ ПРО ХОРОШУ ЛЮДИНУ

П`ятниця, 18 лютого 2011 року

http://golnedr.at.ua... width='499' height='375' style='width: 395px; height: 310px; '>
   Найбільше нещастя, яке може спіткати людину в житті, - невдячні діти. Від цього в душі з`являється така ніша, яку не закрити ні багатством, ні улюбленою роботою, ні благополучним шлюбом – нічим.
   А найбільше щастя, яке може випасти на долю людини, - це вдячні діти. Коли бачиш, як тягнеться тобі назустріч твоє продовження, зернятко, яке ти посадив і ростиш, - це і є відчуття повноти життя, яке, за великим рахунком, не здатні зіпсувати чи применшити ніякі негаразди та випробування. Таке велике щастя мати вдячних дітей випало на долю подружжя Коцурів з Сакунихи.
   Правда, слово „випало”, тут, мабуть, не дуже вдале. Щастя не впало їм несподівано, як сніг серед літа. Вони вклали в своїх синів стільки любові, доброти, душевного тепла й сердечної праці, що мали повне право розраховувати на подібне у відповідь. Що посіяли – те й пожали. Петро Михайлович та Катерина Митрофанівна Коцури все трудове життя віддали Сакунихській школі.
   Це прізвище в селі в такому авторитеті, що може позаздрити кожен учитель. Вони були прикладом у всьому – в трудовій діяльності, в стосунках з односельцями, в родинному житті й вихованні дітей. Коли Петро Михайлович пішов з земного життя, багато людей щиро згадали його добрими словами і висловили впевненість, що цьому чоловіку є з чим предстати перед Господом.
   Такої ж думки й редакція нашої районної газети, постійним дописувачем якої П.М.Коцур був протягом довгих десятиліть. Він мав рідкісний талант бачити в людях тільки хороше, не засуджуючи нікого й ні за що. Тому журналісти „Голосу Посулля” із задоволенням відгукнулися на пропозицію синів Петра Михайловича забезпечити інформаційну підтримку започаткованого ними літературно-краєзнавчого конкурсу імені Петра Коцура.http://golnedr.at.ua...>
   Анатолій Петрович та Віктор Петрович глибоко шанували батька за життя і хочуть увічнити його пам`ять у серцях земляків. Мама Катерина Митрофанівна, оточена щирою любов`ю синів, підтримала їхній задум і сама, хоч і проживає нині за межами району, була своєрідним членом журі, заочно висловивши власні враження про матеріали авторів – учасників конкурсу. Брати Коцури, якими гордиться Недригайлівщина, досягли захмарних вершин в українській науці: вони є докторами історичних наук, професорами, працюють на керівних посадах у престижних вищих навчальних закладах.
   А почалося це захоплення історією саме з батьківської сподвижницької діяльності на цьому поприщі. Тому невипадково в конкурсі імені Петра Коцура чільне місце займає номінація „Кращий краєзнавчий матеріал”.
   Знайшли відгук у серцях читачів районної газети і матеріали, подані на участь в конкурсі в номінаціях „Кращий літературний твір” та „Я таким пам`ятаю П.М.Коцура”. Майже півроку „Голос Посулля” друкував конкурсні матеріали. Але деякі з них надійшли до редакції буквально недавно, оскільки дописувачі значно активізувалися безпосередньо перед підбиттям підсумків. Невеликий обсяг нашої районки не дав змоги терміново все надрукувати, але ми сподіваємося, що кращі матеріали побачать світ у ближчhttp://golnedr.at.ua... width='499' height='375' style='width: 355px; height: 268px; '>ому майбутньому.
   11 лютого до Недригайлова завітав Анатолій Петрович Коцур, щоб підбити підсумки конкурсу і нагородити переможців. Урочистості відбулися в актовому залі дитячої музичної школи. Високий рівень заходу був підкреслений участю в ньому голови райдержадміністрації О.І.Коренева та голови районної ради О.М. Кушніренка, які звернулися до присутніх з теплими вітальними словами.
   Були запрошені всі учасники конкурсу, представники галузей освіти й культури, зацікавлені особи з числа громадськості. Та, нехай не ображаються інші гості свята, мабуть, найдорожчими для А.П.Коцура були все-таки сакунихці, адже вони свого роду рідня. Сільчан прибула велика делегація на чолі з сільським головою Т.М.Сторчакою. Вони привнесли в недригайлівський зал сакунихський колорит, дух рідної землі. Це було дуже щемливо-трепетно. Сидячи в залі, довелось почути, як земляки захоплюються родиною Коцурів, як високо її цінують. Говорили про те, що Анатолій Петрович зовні схожий на батька.
   А я побачила в ньому прекрасну душевну рису, успадковану від Петра Михайловича, – глибоку інтелігентність, ґатунок якої важко пояснити звичайними буденними словами. При згадці про інтелігентність люди можуть уявляти собі манірного, на кшталт англійського, аристократа.
   А в Коцурів - м`яка сільська інтелігентність у щонайкращому розумінні, від якої віє душевним теплом і приязністю майже родинною й для зовсім сторонніх людей, не кажучи вже про близьких і рідних. Навіть при першій зустрічі з Анатолієм Петровичем виникає враження, що знайомий з ним давно й по-доброму. І коли цю м`яку сільську інтелігентність, тонку делікатність, ненав`язливість у спілкуванні, вміння слухати людей приємно було відчувати в простого сільського вчителя Петра Михайловича, то тим більш приємно бачити все це в столичного професора Анатолія Петровича.
   Це спадок, значення якого не переоцінити. Своєрідним ведучим цього культурного заходу став редактор районної газети І.В.Скрипченко. Він багато говорив про глибоко шановану родину Коцурів, багаторічну творчу дружбу Петра Михайловича з нашим часописом, високі досягнення в науці його синів і їхній нерозривний зв`язок з рідним краєм. Цей конкурс, підсумки якого було підбито того дня, дав можливість багатьом учасникам проявити себе, отримати визнання своїх історичних розвідок, літературних талантів. Безперечно, помітна подія в культурному житті району.
   Дипломами лауреатів та грошовими преміями А.П. Коцур нагородив за кращий літературний твір Івана Абаровського, за кращий краєзнавчий матеріал – Григорія Попереку, в номінації „Я таким пам`ятаю П.М.Коцура” перемогу здобув матеріал Наталії Карпової. Дипломи учасників конкурсу, грошові премії та книги Петра Коцура отримали Юлія Носаль, Олексій Шейка, Володимир Дорошенко, Алла Білоцерківська, Валентина Бабенко, Андрій Найденко, Тетяна Ярмоленко. Дипломами нагороджені також Іван Гребеник, Михайло Зерніченко, Людмила Олійник, Юлія Сизоненко, Інна Білоцерківська.
   Підбито підсумки, формально конкурс завершився. Але фактично він продовжується, адже родина Коцурів зацікавлена, щоб він був щорічним і став традиційним. Тож можна сказати, що стартував новий етап творчого змагання. Літератори, краєзнавці, творчі люди – дерзайте! Кращі ваші твори будуть надруковані на сторінках „Голосу Посулля”.
   А допоможе нам у випуску районної газети подарований А.П.Коцуром принтер, за що редакція висловлює глибоку подяку. Також дуже дякуємо викладачам дитячої музичної школи на чолі з директором О.В.Дядченко, які дуже тепло й люб`язно прийняли гостей свята в своєму закладі та яскраво забарвили захід прекрасно виконаними на різних інструментах музичними творами і чудовим співом. Конкурс закінчився. Хай живе конкурс!

Микола Сова Тема: Життя села

ДЛЯ КРАЩОЇ РОБОТИ

Вівторок, 18 січня 2011 року

http://golnedr.at.ua...>

Питання недостатнього комп'ютерного забезпечення в сільських радах виникло під час співбесіди голів районної ради та районної державної адміністрації з сільськими та селищними головами в грудні минулого року.

За цей час, дякуючи співпраці районної ради з Недригайлівським відділенням «Приватбанку» Сумської філії, це питання вдалося вирішити. 17 січня 2011 року під час робочої поїздки до Сакунихської сільської ради головою районної ради О.М.Кушніренком в рамках спонсорської допомоги було передано комп'ютер для працівників виконавчого апарату сільської ради.

Це тільки початок практичних дій нового керівництва районної ради по підтримці органів місцевого самоврядування, який ще раз доводить, що у теперішньої влади слово не розходиться з ділом.
Газета 'Голос Посулля'

Леся Волошко

Микола Сова Тема: Життя села

ПАМ'ЯТЬ

Виховання нашою місцевою історією на Недригайлівщині завжди було серед визначальних форм роботи тих, хто працює з підростаючим поколінням. Пам`ятати і не забути.

Для прикладу, відразу пригадується громадська панахида пам`яті загиблих бійців Воронезького полку при обороні с.Сакуниха з пішим маршем школярів, турніри з боротьби дзюдо пам`яті земляків С.Линника та О.Гашенка, які полягли на далекій афганській землі, а також традиційний волейбольний турнір пам`яті генерала І.М.Руссіянова.

Минулої суботи у спортзалах Недригайлівських ВПУ та школи відбулися ігри в рамках щорічного волейбольного турніру пам`яті Івана Микитовича Руссіянова - відомого полководця Великої Вітчизняної війни, командира 1 гвардійської стрілецької дивізії, куди входив полк воронезьких добровольців, який практично поліг увесь при обороні с.Сакуниха та інших населених пунктів у вересні 41.

Генерал-лейтенант Руссіянов пройшов усю війну - від 1941 до 1945, від контрнаступу під Єльнєю і до зустрічі з союзниками на австрійських землях. Є в його біографії і бої на землях Недригайлівщини у перші місяці війни. Рішенням Недригайлівської селищної ради ще у 1960 роках генерал Руссіянов став почесним громадянином Недригайлова, а у 1980 роках було започатковано щорічний волейбол

http://golnedr.at.ua...>ьний турнір його пам`ят

Микола Сова Тема: Життя села
Головна » 2010 » Жовтень » 23 » САКУНИХА - ЦЕ ПІВДЕННА ОКОЛИЦЯ НЕДРИГАЙЛОВА
15:41 САКУНИХА - ЦЕ ПІВДЕННА ОКОЛИЦЯ НЕДРИГАЙЛОВА
Субота 23 жовтня 2010

Пропонуємо вашій увазі інтерв`ю з кандидатом у депутати Недригайлівської районної ради по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 16 (від Сакунихської сільської ради) І.В. Скрипченком.
- Ігоре Васильовичу, а чому ви балотуєтесь саме по Сакунихській сільській раді?
- Насамперед тому, що Сакуниха мені дуже близька. Увесь рід по батьківській лінії - з Сакунихи. А по лінії матері - мати моєї матері, моя бабуся, народилась і в дитинстві жила у сусідніх Перетічках. І там, і там є родичі.
По-друге, у 2002 році я вже обирався як мажоритарник по Сакунихській сільраді разом з В.В.Савенком та В.П.Петльованим до районної ради. Як депутати районної ради періоду 2002-2006 рр. ми представляли інтереси жителів Сакунихи, Перетічок, Великої Діброви та Лахнівщини у районному парламенті, проводили в сільраді в Сакунисі особисті прийоми громадян, допомагали землякам вирішувати наболілі проблеми в силу своїх можливостей.
Коли в Сакунисі господарством керував В.М.Шелудченко, то я разом з ним та депутатом районної ради М.С.Донцовим їздили по відповідних установах Сум пробувати пробивати проект газифікації Сакунихи. Пам`ятаю все було дуже складно, в тому числі, і з організацією кооперативу в Сакунисі. Здавалось, справа не зрушиться з мертвої точки. На щастя, люди змогли зорганізувати кооперативи, знайшлися потім у бюджеті гроші, на які Сакуниха, а потім і Перетічки були газифіковані.
- Розкажіть, будь ласка, про себе
- Я народився у 1967 році. Відразу після закінчення Недригайлівської середньої школи у 1984 році вступив на історичний факультет Сумського педінституту, який закінчив у 1991 р.
У 1986-1988 рр. - служба в Радянській Армії.
У 1991-1998 рр. - вчитель Недригайлівської школи, також по сумісництву у 1994-1998 рр. - методист райметодкабінету відділу освіти.
У 1998-2001 рр. працював завідуючим організаційним відділом Недригайлівської районної ради.
З 2001 року - редактор районної газети 'Голос Посулля'. Член Національної Спілки журналістів України.
Був депутатом Недригайлівської селищної ради, а у 2002-2006 рр. обирався депутатом районної ради від Сакунихської сільської ради.
Позапартійний. На цих виборах висунутий кандидатом у депутати районної ради від Сакунихської сільської ради.
Також йду першим у списку кандидатів у депутати районної ради по багатомандатному виборчому округу (по партійному списку) від Народно-демократичної партії (НДП), яку в Києві очолює Людмила Супрун.
Дружина Людмила Анатоліївна працює в Недригайлівському управлінні Держказначейства, син Роман - студент ІІІ курсу юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
- А коли ви встигли відслужити в армії, адже ви навчались в інституті?
- До лав Радянської Армії я був призваний після закінчення двох курсів інституту. Відслужив 2 роки, повернувся і продовжив навчання з третього курсу.
- А де доводилось служити?
- На північно-східному напрямку від столиці СРСР, в Ярославській області у військах протиповітряної оборони. Служив на так званій точці, подібній до тої, яка була в Раковій Січі. Окрема радіолокаційна рота називалась. Оберігали небо Москви з боку Північно-Льодовитого океану.
- Ви - автор кількох книг з історичного краєзнавства. Розкажіть про це захоплення.
- Краєзнавство стало моїм хобі ще зі студентської лави. По історії Недригайлова я захистив дипломну роботу в інституті, потім продовжив дослідження, у 1991 році видрукував серію публікацій по історії Недригайлова у районній газеті 'Світло Жовтня'.
На пропозицію тодішнього заступника голови райвиконкому В.О.Полив`яного попрацював в архівах і підготував історичну статтю по історії нашого краю в період війни до Книги пам`яті по нашому району.
У 2000 році видав книгу 'Історія Недригайлова', далі у співавторстві з директором краєзнавчого музею І.К.Абаровським написали і видали у минулому році за власні кошти до 370-річчя Недригайлова невеличку книжечку 'Недригайлівська старовина' та кілька місяців тому за допомогою земляцтва - книгу 'Недригайлівщина: у дзеркалі історії'.
- Ви були в Комуністичній партії?
- Не був, а точніше не встиг. Коли мені виповнилося 18, надворі починалась горбачовська перебудова. Я не сприйняв її заперечення минулого, бичування нашої історії періодів Сталіна, Брежнєва… Я не сприйняв відторгнення епохи, яку, хай і з помилками, творили наші діди та батьки, я стояв на консервативних позиціях, про які говорив відкрито. Саме тоді служив в армії і замполіт сказав, що я не проникся політикою перебудови і мені не місце в партії. А потім скоро партія сама відійшла в тінь, потім ГКЧП і т. д.
- Ви весь час залишались позапартійним?
- Ні, звичайно. У 1998 році вступив до лав Народно-демократичної партії, яку тоді очолював Валерій Пустовойтенко, а тепер Людмила Супрун. З того часу був у її лавах і був головою районної організації НДП, був членом Політради партії, делегатом більшості з`їздів.
Нещодавно я вийшов з НДП і склав повноваження голови районного осередку, передав партійне кермо М.М.Дядченку. Впевнений, що довго одна людина не повинна очолювати осередок партії. Хай тепер покерують інші мої колеги. Думаю, це демократично.
Залишаюсь позапартійним. В деякій мірі до цього спонукала мене посада редактора районної газети, якому, мабуть, належить бути поза партіями і ставитись рівно до всіх партій. Зі своїми колегами по НДП і районі, і в Сумах підтримую дружні стосунки, і висунутий від НДП першим на вибори до районної ради по партійному списку.
- А були пропозиції йти на вибори від інших політичних сил?
- Були. Від трьох. До речі, від двох досить серйозних. Проте зголосився на пропозицію НДП.
- Як оцінюєте шанси пройти по партсписках?
- Як цілком реальні. На попередніх місцевих виборах 2006 команда НДП трішки не добрала до півтисячі з гаком голосів, не вистачило кількох десятків голосів, а відтак не перестрибнули 3% бар`єр. Але ж то був час моди на помаранчеве. Тепер політичні акценти змінилися. Помаранчевим люди уже не вірять, іншим - ще не вірять.
Іду на вибори у списку разом з Миколою Михайловичем Дядченком, начальником відділу з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації, з адвокатом Юрієм Васильовичем Валюхом, з вчителем історії Вільшанської школи Валентиною Дмитрівною Бабенко, яка також і де по Вільшані по мажоритарці, з директором дитячої музичної школи Оленою Володимирівною Дядченко, з директором Великобудківської школи Іваном Павловичем Конотопом. Ось така у нас команда. Будемо переконувати людей, щоб обирали саме нас. Люди у нас мудрі, кого оберуть - значить той і заслуговує.
- Ви - редактор районної газети 'Голос Посулля', а чому друкуєте це інтерв`ю не там, а в конкурента - газеті 'Недригайлів сьогодні'?
- У жовтні 2003 року я заснував і видав перші номери газети 'Недригайлів сьогодні'. Восени 2007 відповідно до угоди про правонаступництво передав засновництво і всі права на газету нинішньому головному редактору.
'Недригайлів сьогодні' я конкурентом не вважаю. В цієї газети інша спрямованість. Вона створювалась як світська жовта (в нормальному європейському сенсі слова) преса. Ми - комунальне видання, вони - приватне і необтяжене визначеною тематикою.
Ми проводили вивчення і з`ясували, що люди здебільшого виписують і читають по дві газети - і 'Голос…', і 'Недригайлів…'. А друкувався я і в інших виданнях. У журналі «Перець» приміром, де публікувались мої кілька гуморесок, байка та карикатури.
- Розкажіть, як редакція працює в умовах кризи?
- Криза справжня в редакції 'Голосу Посулля' була в 2001 році. Коли я сів у редакторське крісло, 12 штатних працівників мали 4-місячну заборгованість по заробітній платі, а редакція винна була велику суму фірмам-партнерам за газетний папір і т. д. На рахунку редакції коштів майже не було.
Силами колективу і з Божою допомогою вдалося до нового року вирівняти ситуацію.
У 2008, коли у світі грянула криза, всі забігали: як виживати? Ми госпрозрахункова організація, з того часу скоротились наполовину. Зараз у редакції працює 6 чоловік, з яких 4 журналісти. Немає посади водія, прибиральниці інших технічних працівників. Їх роботу виконують як безплатний додаток наші працюючі.
Хто ще так виходив з кризи, як ми? Так і працюємо. На мій погляд, непогано. Вартість передплати, наприклад, на 2011 рік не підвищували. І це добре на фоні загального росту цін. Думаю, читачі оцінять це.
- Які проблеми Сакунихської сільради, на ваш погляд, найнагальніші?
- Насамперед - це підвезення учнів. Шкільний автобус новий, але немає автобусних зупинок у Сакунисі та Великій Діброві. Та як би там не було, тепер головне, щоб підвіз здійснювався якнайкраще. Є проблеми з дорожниками і це питання треба активувати на рівні облавтодору.
Думки щодо закриття школи різні, але це вже доконаний факт. Тут питання не просте. Чув батьків, які не задоволені, що молодшим учням доводиться чекати допоки закінчаться заняття у старших. А чув відгуки мам, що у їх дітей у Недригайлові прямо розпускаються крила, розширились можливості отримати гарні і всебічні знання. Приміщення школи величезне, не хочеться навіть думати про його продаж на розбір. вважаю, що доцільно було б розглянути варіант про перенесення туди сільської ради, пошти, ФАПу, можливо й клубу. Там би й магазинчики були, все в одному б місці, для людей дуже зручно.
Зайнятість населення - це загальна сільська проблема. На щастя, Сакуниха недалеко від райцентру. Я б сказав більше: Сакуниха - це віддалена околиця Недригайлова. Дорога до райцентру гарна, маршруток ходить достатньо. За природу в сакунівському краї взагалі мовчу, таку ще пошукати треба. Оселі газифіковані. Аби ще людям працездатного віку, а особливо молоді можна було б роботу неподалік знайти. Також треба вишукувати можливість ремонту лівої частини вулиці Жовтневої революції в Сакунисі.
- Депутат в значній мірі - це посада політична. Ви готові до роботи у райраді, якщо вас оберуть.
- На депутатів, від сільського до народного, спеціально не навчають. Досвіду роботи в районній раді у мене достатньо. Три роки працював у апараті районної ради завідуючим організаційним відділом, потім чотири роки був депутатом і головою постійної комісії районної ради.
Депутат повинен на рівні району відстоювати права та захищати інтереси громади, яка його обрала - від школяра до пенсіонера, пліч-о-пліч співпрацювати з сільрадою, допомагати їм на рівні райдержадміністрації і районної ради. Стан життя людей в окрузі - це головний показник депутатської діяльності.
- Дякую і бажаю вам перемоги.

Закрити